ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕРШОЇ ПРОМОВИ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу лінгвостилістичних характеристик перших промов прем’єр-міністрів Великої Британії, виголошених після офіційного призначення на пост глави уряду. Актуальність дослідження зумовлена персуазивною природою політичного дискурсу, у межах якого перша промова виконує одразу декілька ключових функцій: легітимацію влади, окреслення ідеологічних засад і стратегічних пріоритетів майбутньої діяльності, формування суспільної довіри, а також конструювання позитивного політичного іміджу. Цей жанр публічних промов відзначається підвищеною формальністю, чіткою структурною організацією та значною концентрацією риторичних засобів, спрямованих на досягнення максимального комунікативного ефекту в умовах переходу влади. Метою роботи є визначення структурно-композиційних, тематичних і лінгвостилістичних особливостей перших промов прем’єр-міністрів Великої Британії. Матеріалом дослідження слугували промови Ґордона Брауна, Девіда Камерона, Терези Мей, Бориса Джонсона, Ліз Трасс, Ріші Сунака та Кіра Стармера. У статті встановлено наявність формульної вступної частини, у якій кожен новопризначений очільник уряду повторює офіційне повідомлення про прийняття пропозиції монарха сформувати уряд. Виокремлено типові тематичні блоки основної частини промови: подяка попереднику, опис актуальних викликів, представлення політичних пріоритетів, апеляція до національної єдності та демократичних цінностей, а також декларація готовності нести відповідальність за майбутні зміни у заключній частині. Лінгвостилістичний аналіз засвідчив систематичне використання метафор, анафори, паралелізму, градації, алітерації, триколону, інклюзивних займенників та різноманітних ритмічних конструкцій, що підсилюють переконувальність висловлювання. Доведено, що британські прем’єри активно застосовують образні засоби для репрезентації національної ідентичності, посилення емоційного впливу та створення образу згуртованої політичної спільноти. Узагальнені результати дають підстави розглядати першу промову прем’єр-міністра як окремий жанр політичного дискурсу із усталеною композиційною моделлю, визначеним набором риторичних стратегій і високим рівнем стилістичної стандартизації.