ВЗАЄМОДІЯ МОВНИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
DOI:
https://doi.org/10.20535/.2025.16.344115Ключові слова:
мовні засоби, просодичні характеристики, аудитивний аналіз, довіра, політичний дискурс, політичний лідерАнотація
Суспільне сьогодення відзначається динамічністю та турбулентністю, що робить політичний дискурс об’єктом особливої уваги дослідників. Мовлення політика відіграє ключову роль у формуванні його публічного образу, авторитетності та рівня довіри серед громадськості. У межах політичної комунікації довіра відображає ефективність політичного дискурсу та здатність лідера створювати позитивний публічний образ, зміцнювати авторитет і соціальну легітимність. Метою статті є встановлення комплексу мовних засобів, взаємодія яких здатна формувати довіру політичного лідера, так сприяючи передачі його ідей та здійсненню впливу на аудиторію. Використано міждисциплінарний підхід, який дозволяє врахувати соціальні, прагматичні та ідеологічні чинники політичного мовлення. Застосовано теоретичні загальнонаукові та спеціальні експериментально-фонетичні методи, зокрема, аудитивний аналіз. Досліджено промови Бориса Джонсона та Кіра Стармера, визначено роль лексико-граматичних, стилістичних та просодичних засобів у підсиленні переконливості та емоційного впливу виступів. Результати свідчать, що Борис Джонсон застосовує динамічну інтонацію, хвилеподібний рух тону та емоційно забарвлену лексику для створення ефекту довіри та авторитетності, тоді як стиль Стармера відзначається спокійністю, чітким аргументуванням і послідовністю, що також формує надійний імідж і довіру аудиторії. Взаємодія мовних засобів і просодичних характеристик є ефективним інструментом політичної комунікації, що сприяє зміцненню легітимності лідера та підвищенню довіри громадськості. Дослідження підтверджує соціальну актуальність аналізу механізмів формування довіри у політичному дискурсі та підкреслює важливість комплексного використання мовних засобів для підвищення переконливості й ефективності політичного мовлення.
Посилання
Алексієвець, О. (2023). Просодичні засоби створення ефекту довіри у виступах Бориса Джонсона щодо російсько-української війни. Сучасні тенденції фонетичних досліджень: зб. матеріалів VІ Круглого столу з міжнар. участю, 21 квіт. 2023 р. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 22-24.
Алексієвець, О. (2025). Особливості просодичної актуалізації політичних промов щодо російсько-української війни. Сучасні тенденції фонетичних досліджень: зб. матеріалів VІІ Круглого столу з міжнар. участю, 24 квіт. 2025 р. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 18-22.
Денисюк, С.Г. (2011). Довіра як чинник ефективної політичної комунікації. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна, серія „Питання політології”, 984, 171-176.
Калита, А.А. (2001). Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання. Київ: Видавничий центр Київського державного лінгвістичного університету.
Карнаух, А.А., & Зайченко, Л.М. (2020). Осмислення понять «довіра» та «політична довіра» у політичній науці. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова, 28, 60-66. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series22.2020.28.09
Набока, О.М. (2022). Політичний дискурс Джо Байдена та Бориса Джонсона крізь призму лінгвопоетики. Науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності «Львівський філологічний часопис», 11, 146-153. https://doi.org/10.32447/2663-340X-2022-11.22
Постригань, Г. (2011). Довіра політична. Політична енциклопедія. Редкол.: Левенець, Ю. (голова), Шаповал, Ю. та ін. Київ: Парламентське видавництво, 224.
Шайгородський, Ю. Ж. (2021). Довіра як політико-психологічний феномен. Політичне Життя, 4, 63-39. https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.4.10
Alexiyevets, O. (2019). The rhetoric-and-prosodic strategies of the English political discourse. Ukraine–Europe–World: The International Collection of Scientific Works, 22, 171-175. http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/15554/1/Alexiyevets.pdf
Taranenko, L. (2023). Interplay of language means conveying subliminal potential of public addresses (a case study of Volodymyr Zelensky’s political address). Сучасні тенденції фонетичних досліджень: зб. матеріалів VІ Круглого столу з міжнар. участю, 21 квіт. 2023 р. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 28-32.
Alesina, A., &Tabellini, G. (1988). Credibility and politics. European Economic Review, Volume 32, Issues 2-3, 542-550, ISSN 0014-2921. https://doi.org/10.1016/0014-2921(88)90201-2
Ladd, P. (2023). Character not Charisma – what makes a good leader? https://care.org.uk/news/2023/06/character-not-charisma-what-makes-a-leader
Petlyuchenko, N. (2024). The Linguistics of Charisma. Berlin: Frank & Timmer.
Downing Street. (2022, April 9). PM Boris Johnson & President Volodymyr Zelenskyy hold a press conference in Kyiv. [Video]. YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=8R_3yv2PxvM
The Mirror. (2025, February 24). IN FULL: Keir Starmer speech at Support Ukraine 2025 Summit [Video]. YouTube. https://www.youtube.com/watch?v=6CtlvosYnxc
Zuydam van, S., & Metze, T. A. P. (2016). Making political leaders king: Enacted credibility in times of elections. Politics, Culture and Socialization, 7(1-2), 57-81. https://doi.org/10.3224/pcs.v7i1-2.04
Zuydam van, S., & Hendriks, F. (2018). Credibility enacted: Understanding the meaning of credible political leadership in the Dutch parliamentary election campaign of 2010. Journal of Political Marketing, 17(3), 258-281. https://doi.org/10.1080/15377857.2015.1039747
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.