Синтаксичні засоби вираження емоційності у вербальній комунікації: когнітивно-функціональний підхід.

Синтаксичні структури як перцептивні маркери емотивнотсі

Анотація

У статті досліджується складний взаємозв’язок між мовою, емоційним змістом і комунікативною функцією, доводячи, що емоційне вираження є не додатковим елементом мовної структури, а її невід’ємною складовою. На основі аудіального аналізу емоційно забарвлених комунікативних ситуацій показано, що синтаксичні конструкції виконують роль перцептивних сигналів, які формують сприйняття слухача щодо емоційного стану мовця. Емоційне значення розглядається як узагальнене виявлення афекту, що закріплюється у лексичних і граматичних одиницях, відображаючи індивідуальну когніцію та комунікативні наміри. Дослідження доводить, що будь-яка вербальна чи невербальна одиниця може набувати емоційного забарвлення залежно від контексту, цілі дискурсу та динаміки взаємодії. У цьому процесі синтаксис виконує організуючу та регулятивну функцію: він структурує потік інформації, виділяє емоційні контрасти та спрямовує сприйняття афекту. Аналіз показує, що синтаксичні патерни маркують інтенсивність, акцент або оцінну позицію мовця, виступаючи як перцептивні маркери емоційного ставлення. Особлива увага приділяється дискурсивним одиницям, структурним особливостям та клішованим конструкціям, які формують емоційні скрипти ­ соціально визнані сценарії, що допомагають інтерпретувати емоційний намір мовця навіть за непрямими сигналами. Результати підкреслюють важливість взаємодії лексики, синтаксису та дискурсу для кодування та декодування емоцій, демонструючи когнітивно-емоційний потенціал мови у вербальній комунікації.