Особливості відтворення українського кулінарного дискурсу в культурному аспекті

Анотація

Відтворення українського кулінарного дискурсу під час перекладу є одним із найскладніших напрямів міжкультурної комунікації, оскільки передбачає не лише мовне відтворення, а й передачу культурних, символічних та етнографічних значень. Проблема полягає в тому, що багато назв українських страв, інгредієнтів і кулінарних традицій не мають прямих відповідників в англійській мові, що часто призводить до часткової втрати культурного змісту та трансформації національно маркованих елементів. Тому перекладач змушений виступати посередником між двома різними мовно-культурними системами, поєднуючи автентичність із зрозумілістю для іншомовного читача. Українська кухня, глибоко вкорінена у ритуальних практиках і колективній пам’яті, постає носієм культурної ідентичності, а її переклад – формою репрезентації української культури на міжнародній арені. Метою дослідження є виявлення мовних і культурних особливостей перекладу українських кулінарних рецептів англійською мовою, що включає класифікацію основних лексичних груп кулінарного дискурсу та визначення перекладацьких стратегій, які найповніше зберігають етнокультурну ідентичність при забезпеченні комунікативної ясності. Матеріалом дослідження стала книга The Ukrainian Christmas Cookbook, що репрезентує традиційну святкову кухню та містить автентичні мовні зразки для аналізу. Результати показали, що перекладачі застосовують різноманітні прийоми для передачі культурно маркованої лексики, серед яких переважають описовий переклад (20%) та лексичне калькування (15%). Рідше, але з великою культурною значущістю використовуються транслітерація з поясненням (12%) та семантична адаптація (10%). Виявлено також адаптацію систем мір і термінології до англомовних кулінарних норм, що забезпечує зрозумілість для іноземного читача. Найчисленнішими групами лексики є назви страв (25%) та інгредієнтів (20%), що підтверджує номінативно-культурний характер дослідженого дискурсу. Результати засвідчили прагнення перекладачів до балансу між форенізацією, яка зберігає національну специфіку, та доместикацією, що робить текст доступним для іншомовної аудиторії. Висновки підкреслюють, що переклад українського кулінарного дискурсу є багатовимірним культурним процесом, а не лише мовною операцією. Він відображає взаємодію мовної форми та культурного змісту, де кожне перекладацьке рішення є актом культурного посередництва. Переклад українських кулінарних текстів сприяє популяризації національної ідентичності та виконує роль культурної дипломатії, презентуючи українські традиції світовій спільноті. Доведено, що ефективний переклад кулінарного дискурсу вимагає не лише мовної компетентності, а й глибокого розуміння етнокультурних цінностей і культурної чутливості. Отже, український кулінарний дискурс у перекладі виступає потужним засобом передачі культурної спадщини та формування позитивного іміджу України на міжнародному рівні.