МЕТАФОРИЗАЦІЯ ВЛАДИ ТА КОНФЛІКТУ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ ЕММАНЮЕЛЯ МАКРОНА)

Анотація

У статті досліджено концептуальну метафору як ключовий когнітивний механізм репрезентації політичної реальності в промовах Емманюеля Макрона (2022–2025 рр.). Її мета полягає у виявленні та інтерпретації когнітивних механізмів метафоризації у дискурсі політика, а також в аналізі основних метафоричних моделей, що формують когнітивні сценарії влади та конфлікту, забезпечуючи баланс між риторикою впливу і риторикою взаєморозуміння. На основі положень теорії концептуальної метафори, теорії ментальних просторів і концептуальної інтеграції розглядаються особливості метафоризації концептуальних сфер ВЛАДА та КОНФЛІКТ у сучасному політичному дискурсі. Матеріалом вивчення слугували промови президента Франції, виголошені в контексті міжнародної політики, воєнного конфлікту в Європі та економічних викликів. Встановлено, що політична метафора функціонує як інструмент когнітивного структурування складних соціально-політичних явищ і виконує стратегічну комунікативну роль: вона формує уявлення про суб’єкт влади, його моральне право на дію та перспективу розвитку суспільства. Основними метафоричними моделями, зафіксованими в дискурсі Е. Макрона, є ВЛАДА – ЦЕНТР / ВЕРШИНА / ЕНЕРГІЯ / СЛУЖІННЯ / ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, які репрезентують владну діяльність як процес руху, об’єднання та управління; ДЕРЖАВА – ОРГАНІЗМ / ДІМ / МІСЦЕ ЗАХИСТУ / МЕХАНІЗМ / СИСТЕМА, які представляють державу як живий організм, дім і захисну силу, що забезпечують єдність і безпеку громадян; КОНФЛІКТ – БОРОТЬБА / ХВОРОБА / БУРЯ, які метафорично зображують кризові ситуації як стихійні або морально-випробувальні процеси; СПІВПРАЦЯ – ДІАЛОГ / ШЛЯХ / ГАРМОНІЯ / КЛЮЧ, які створюють образ поступового, спільного творення майбутнього. Такі образи дозволяють легітимізувати політичні рішення через апеляцію до колективних когнітивних моделей та моральних рамок сприйняття. Підкреслено також, що метафоризація влади та конфлікту в промовах Е. Макрона сприяє створенню узгодженої наративної стратегії, спрямованої на консолідацію суспільства, формування образу відповідального лідера та легітимацію політичного курсу Франції на міжнародній арені.