МУЗИКА ІМЕН У ТВОРАХ ЕДГАРА АЛАНА ПО

Автор(и)

  • Олена Горенко кафедра філології Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ., Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2617-5339.2023.11.277359

Ключові слова:

Edgar Alan Poe; nominative strategy; anthroponomy; unity of effect, melodiousness; musical principles.

Анотація

У статті розглядається унікальна номінативна стратегія Е. А. По  та висвітлюється естетичний потенціал літературних антропонімів. Метою дослідження є аналіз функціонування поетонімів у творах американського романтика та визначення специфіки їхнього фонетико-семантичного наповнення. Літературний досвід митця став  індивідуальним модерним продовженням давньої традиції художнього пошуку безпосереднього психо-емоційого контакту з аудиторією. Цікавим здобутком письменника можна вважати використання класичних підходів у рамках  власної  концепції «єдності ефекту». Вдале оперування звуками як знаками нотного стану  перетворилось на суттєвий принцип авторської номінації, надаючи особливого емоційного змісту як самому імені, так і творові в цілому, мобілізуючи емоційний інтелект читача в процесі поетичної рецепції. У результаті дослідження  було виокремлено й систематизовано музикальний інструментарій, використаний митцем. Найбільш вживаними елементами музикального потрактування літературних антропонімів є сонорика (фонематичний музикальний рівень); символічна значущість звуків або психологічний паралелізм (семематичний музикальний рівень); ритм (звукові повтори сегментів номінації, створення акустичної симетрії); мелодійність (налаштованість на протяжність, елегійність, мінорність, приглушену красу);  пов’язаність із візуальними мистецтвами. Означені характеристики стали маркерами його ідіостилю в галузі номінації, оприявили єдність «звуку й думки» як передумову народження нових смислів. Окреслена сукупність художніх засобів дозволяє  глибше зрозуміти механізм творчого пошуку американського романтика та виокремити особливості його естетичного й філософського бачення. Водночас, це  стимулює подальше дослідження  поетонімів як лінгвопсихологічних кодів міжкультурної комунікації та сприяє осмисленню  фундаментальних принципів синтезу мистецтв у  постмодерній парадигмі.   

 

Посилання

Арістотель. Поетика. Київ: «Мистецтво», 1967. 142 с.

Вітгенштайн Л. Філософські дослідження / Tractatus logico-philosophicus. Філософські дослідження. Київ: Основи, 1995. 311 с.

Гейзінга Й. Homo Ludens / Пер. з англ. О. Макровольського. Київ: «Основи», 1994. 258 с.

Горенко О. П. Антропонімічний вимір американського романтизму. Монографія. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка. Київ: ТОВ «ПанТот», 2008. 312 с.

Інгарден Р. Про пізнавання літературного твору (фрагменти). Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів: Літопис, 2002. С. 176–206.

Потебня О. О. Думка й мова. Уявлення, судження, поняття. Естетика і поетика слова: збірник. Київ. «Мистецтво». 1985. С. 32–44.

Cassirer, E. The philosophy of symbolic forms, vol. I. Language. London: Yale University Press, 1980. 340p.

Hegel G.W.F. Poetry / Aesthetics: Lectures on Fine Art. German Aesthetic and Literary Criticism. N.Y. :Cambridge University Press,1984. Р. 233–241.

Plato. Cratylus / Transl. by C. Reeve.URL: https://brianrabern.net/Plato-Cratylus.pdf

Poe E.A. The Philosophy of Composition. N.Y. : Penguin books, 1977. 672 р.

Poe E. A. The Poetic Principle. The Complete Tales & Poems. N.Y.: New American Library, 1984. Р. 889–907.

Smith B. On the Margins of Discourse. The Relation of Literature to Language. Chicago: The University of Chicago Press, 1983. 215 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-08-11

Номер

Розділ

Статті