МУЗИКА ІМЕН У ТВОРАХ ЕДГАРА АЛАНА ПО

Анотація

У статті розглядається унікальна номінативна стратегія Е. А. По  та висвітлюється естетичний потенціал літературних антропонімів. Метою дослідження є аналіз функціонування поетонімів у творах американського романтика та визначення специфіки їхнього фонетико-семантичного наповнення. Літературний досвід митця став  індивідуальним модерним продовженням давньої традиції художнього пошуку безпосереднього психо-емоційого контакту з аудиторією. Цікавим здобутком письменника можна вважати використання класичних підходів у рамках  власної  концепції «єдності ефекту». Вдале оперування звуками як знаками нотного стану  перетворилось на суттєвий принцип авторської номінації, надаючи особливого емоційного змісту як самому імені, так і творові в цілому, мобілізуючи емоційний інтелект читача в процесі поетичної рецепції. У результаті дослідження  було виокремлено й систематизовано музикальний інструментарій, використаний митцем. Найбільш вживаними елементами музикального потрактування літературних антропонімів є сонорика (фонематичний музикальний рівень); символічна значущість звуків або психологічний паралелізм (семематичний музикальний рівень); ритм (звукові повтори сегментів номінації, створення акустичної симетрії); мелодійність (налаштованість на протяжність, елегійність, мінорність, приглушену красу);  пов’язаність із візуальними мистецтвами. Означені характеристики стали маркерами його ідіостилю в галузі номінації, оприявили єдність «звуку й думки» як передумову народження нових смислів. Окреслена сукупність художніх засобів дозволяє  глибше зрозуміти механізм творчого пошуку американського романтика та виокремити особливості його естетичного й філософського бачення. Водночас, це  стимулює подальше дослідження  поетонімів як лінгвопсихологічних кодів міжкультурної комунікації та сприяє осмисленню  фундаментальних принципів синтезу мистецтв у  постмодерній парадигмі.