ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ В ЛАТИНОМОВНІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ XVI-XVII СТ.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню латиномовних термінів на позначення соціально-правого статусу жителів українських земель у XVI-XVII ст. У результаті аналізу відповідних термінів, вживаних у латиномовній документації українського походження, коротко розглянуто також основні віхи становлення термінології на позначення соціально-правового статусу вказаного періоду. Встановлено, що основними маркерами для визначення соціально-правового статусу особи у XVI-XVII ст., окрім зауваження етнічної та релігійної приналежності, були: розрізнення людей за станом (genus, ordo, status, conditio, praeminentia, dignitas), зокрема, розрізнення осіб «вищого» та «нижчого» станів (inferior, superior, minor, major, sublimus, nobilis, famatus, honorabilis, discretus, majestas), означення стану відповідно до сфери діяльності та можливості бути залученими до інших, що зумовлювалося також розрізненням людей «вільних» та «невільних» (laboratus, liber, illiber, proprius, mancipius, servus, famulus). У контексті розгляду цієї групи термінів зауважено станові розгалуження у статусі невільної особи залежно від того, яким чином такий статус був набутий: невільник у власності від народження, «придбаний» невільник-слуга, раб тощо. Тому у документах часто подається означення, що вказує на те, чи йдеться про робітника найманого (famulі serviles, servі apreciatі). Важливою була також  наявність чи відсутність статусу жителя міста чи передмістя, що особливо актуально для жителів великих міст, де існував більшою чи меншою мірою реалізований компонент місцевого самоврядування, що часто у правовому полі мало важливе значення (civis, suburbanus, inhabitans urbis/oppidi на відміну від жителів сільської місцевості rusticus, vagus). Прикметно, що у документації засвідчено означення фінансово-економічних потенцій особи чи групи (personae obtentae, possessionatae, possessae, mendicus, pauper, homo otiosus, homo vagabundi, pedanus, kmeto). Не менш важливим у контексті етнічно-релігійної приналежності була також належність до етнічної спільноти, групи (congregatio), а також щабель і позиція у ній (senior, major).

Ключові слова: соціально-правовий статус; юридичний термін; соціальний стан; латинська термінологія; українська документація XVI-XVII ст.