ТИПОЛОГІЯ ЗАСОБІВ ТВОРЕННЯ ГУМОРУ В БІОГРАФІЧНОМУ НАРАТИВІ (НА МАТЕРІАЛІ КНИГИ БОРИСА ДЖОНСОНА “THE CHURCHILL FACTOR. HOW ONE MAN MADE HISTORY” ТА ЇЇ УКРАЇНСЬКОМОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ)
DOI:
https://doi.org/10.20535/2617-5339.2023.12.292436Ключові слова:
Гумор; біографічний наратив; біографія; гумористичні прийоми; іронія; метафора; гіперболаАнотація
У статті розглянуто шляхи використання гумору в англомовному біографічному наративі та його українськомовному перекладі для заохочення читача до знайомства з твором, для побудови діалогу між автором і читачем, а також для багатогранної характеризації героя. Біографічний твір Б. Джонсона, присвячений життєпису Вінстона Черчилля, є яскравим прикладом успішного застосування гумористичних прийомів у біографічному наративі та їх відтворення у перекладі. Борис Джонсон звертається до гумору як до інструменту висвітлення слабких та сильних сторін Черчилля як політичного діяча та непересічної особистості, формуючи баланс між кумедними й серйозними епізодами в житті головного героя.Основними засобами творення гумору, застосованими в аналізованому біографічному творі, виявилися: перебільшення й гіперболізація, метафорика, гра слів та іронія. Авторське використання зазначених стилістичних засобів і прийомів з гумористичною метою є ефективним для досягнення декількох цілей. Поряд із намаганням зацікавити читача та підтримувати його/її інтерес до змісту твору, гумористичний виклад допомагає олюднити Черчилля, зробити його більш зрозумілим для читацької аудиторії. Крім того, гумор сприяє полегшенню розуміння складних ідей та мотивів, якими керувався Черчилль у своїй політичній кар’єрі й повсякденному житті. Стаття завершується роздумами про те, як використання гумористичних прийомів вплинуло на побудову аксіологічної візії історичного персонажа біографії, що пропонується читачеві.Посилання
Джонсон, Б. (2022). Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію. Пер. з англ. Ю. Гірича. Харків: Віват.
Attardo, S. (1994). Linguistic Theories of Humor. Berlin: Walter de Gruyter.
Attardo, S. (2015). Humorous metaphors. In: Brône, G., Feyaerts, K., & Veale, T. (eds.), Cognitive Linguistics and Humor Research. Berlin: Mouton de Gruyter, p. 91-111.
Attardo, S. (2017). Humor in language. Oxford Research Encyclopedia of Linguistics, p. 1-16.
https://doi.org/10.1093/acrefore/9780199384655.013.342
Attardo, S. (2021). Humor and Cognitive linguistics. In: Wen, X., & Taylor, J. R. (eds.), The Routledge Handbook of Cognitive Linguistics. London: Routledge, p. 359-371.
Claridge, C. (2010). Hyperbole in English: A Corpus-based Study of Exaggeration. Cambridge: Cambridge University Press.
Colston, H. L. (2017). Irony and sarcasm. In: Attardo, S. (ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor. London: Routledge, p. 238-249.
Davies, G. (2019). Meet Boris Johnson: The UK’s controversial new prime minister. ABC News. https://abcnews.go.com/International/meet-boris-johnson-controversial-figure-uks-prime-minister/story?id=63861394
Dodds, L. (2022). Biographical writing. In: Pender, P., Smith, R. (eds.), The Palgrave Encyclopedia of Early Modern Women's Writing. Palgrave Macmillan Cham. Living reference work. https://doi.org/10.1007/978-3-030-01537-4_105-3 https://link.springer.com/referencework/10.1007/978-3-030-01537-4#affiliations
Johnson, B. (2015). The Churchill Factor: How One Man Made History. London: Hodder & Stoughton.
Jiang, T., Li, H., & Hou, Y. (2019). Cultural differences in humor perception, usage, and implications. Frontiers in Psychology, 10, Article 123, p. 1-8. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.00123
Thaler, V. (2016). Varieties of worldplay. In: Knospe, S., Onysko, A., & Goth, M. (eds.), Crossing Languages to Play with Words. Multidisciplinary Perspectives. Berlin: De Gruyter, p. 47-63. https://doi.org/10.1515/9783110465600
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
