Advanced Linguistics

ВЗАЄМОДІЯ МОВНИХ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Оксана Алексієвець — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Суспільне сьогодення відзначається динамічністю та турбулентністю, що робить політичний дискурс об’єктом особливої уваги дослідників. Мовлення політика відіграє ключову роль у формуванні його публічного образу, авторитетності та рівня довіри серед громадськості. У межах політичної комунікації довіра відображає ефективність політичного дискурсу та здатність лідера створювати позитивний публічний образ, зміцнювати авторитет і соціальну легітимність. Метою статті є встановлення комплексу мовних засобів, взаємодія яких здатна формувати довіру політичного лідера, так сприяючи передачі його ідей та здійсненню впливу на аудиторію. Використано міждисциплінарний підхід, який дозволяє врахувати соціальні, прагматичні та ідеологічні чинники політичного мовлення. Застосовано теоретичні загальнонаукові та спеціальні експериментально-фонетичні методи, зокрема, аудитивний аналіз. Досліджено промови Бориса Джонсона та Кіра Стармера, визначено роль лексико-граматичних, стилістичних та просодичних засобів у підсиленні переконливості та емоційного впливу виступів. Результати свідчать, що Борис Джонсон застосовує динамічну інтонацію, хвилеподібний рух тону та емоційно забарвлену лексику для створення ефекту довіри та авторитетності, тоді як стиль Стармера відзначається спокійністю, чітким аргументуванням і послідовністю, що також формує надійний імідж і довіру аудиторії. Взаємодія мовних засобів і просодичних характеристик є ефективним інструментом політичної комунікації, що сприяє зміцненню легітимності лідера та підвищенню довіри громадськості. Дослідження підтверджує соціальну актуальність аналізу механізмів формування довіри у політичному дискурсі та підкреслює важливість комплексного використання мовних засобів для підвищення переконливості й ефективності політичного мовлення.

Методологія міждисциплінарного дослідження взаємодії засобів актуалізації англомовного конфліктного діалогу

Наталія Деркач — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Науковий інтерес щодо специфіки вербального та невербального оформлення міжособистісних конфліктних взаємодій пов’язаний з пошуком ефективних шляхів попередження конфліктів або їхньої трансформації у конструктивну площину. Номенклатура чинників впливу на мовленнєве оформлення конфліктної взаємодії, згаданих у наукових джерелах, охоплює цілі учасників конфлікту, сфери його актуалізації, особливості розподілу влади між його учасниками, стилі поведінки у конфлікті, параметри його деструктивності, а також гендерні, вікові, статусні і культурні ознаки комунікантів. Водночас експериментальне дослідження зразків англомовних конфліктних діалогів, спрямоване на виявлення інваріантів їхнього мовленнєвого оформлення, потребує визначення оптимального комплексу таких чинників для формування робочої класифікації англомовних конфліктних діалогів. Аналіз словникових дефініцій конфлікту дозволив установити істотні ознаки міжособистісної конфліктної взаємодії й синтезувати її визначення. Було також встановлено, що відмінною ознакою конфліктних і близьких до них полемічних явищ є відсутність регламентації конфліктів, їхній перебіг на тлі негативного емоційного стану комунікантів та готовність останніх жорстко відстоювати свої інтереси, вдаючись до деструктивних дій. Виникнення міжособистісної конфліктної взаємодії розглядалося крізь призму негативного афективного стану її ініціатора, що розряджається у площині спілкування. Реакція опонента й подальші обрані сторонами стратегії і тактики визначають подальший перебіг конфліктної взаємодії. Комплексну класифікацію ознак перебігу міжособистісних взаємодій і, відповідно, конфліктних діалогів, що репрезентують їх мовленнєву складову, побудовано на таких ознаках, як активована інстинктивна функція ініціатора конфлікту, ступінь формальності спілкування, рівень емоційно-прагматичного потенціалу конфліктного діалогу, характер перебігу конфліктного діалогу. Сформована робоча класифікація відображає загальну логіку розробки методики експериментального міждисциплінарного дослідження особливостей взаємодії та взаємовпливу вербальних і невербальних засобів актуалізації англомовних конфліктних діалогів.

МЕТОДИКА МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ АНГЛОМОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ У СИТУАЦІЯХ СУПЕРЕЧКИ

Галина Северина — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено програму й методику експериментально-фонетичного дослідження мовлення особистості у ситуаціях суперечки та висвітлено взаємодію лексико-синтаксичних, просодичних і невербальних засобів у мовленні англомовної особистості у ситуаціях суперечки. З огляду на інтегративний характер дослідження, що розташоване на перетині психології, лінгвістики та соціології, було обґрунтовано комплексну алгоритмічну програму експериментально-фонетичного аналізу мовлення особистостей у суперечці. Програма включала послідовний аналіз взаємодії мовних і позамовних засобів оформлення висловлення та передбачала виконання семи етапів, необхідних для повного опису комунікативної поведінки різних типів особистостей. У межах методики дослідження було сформовано репрезентативний корпус матеріалу; окреслено процедуру аудитивного аналізу, проведеного і аудиторами-інформантами, і аудиторами-фонетистами, що дало змогу комплексно оцінити мовні й позамовні маркери комунікативної поведінки різних типів особистостей; висвітлено методику проведення акустичного аналізу, спрямованого на виявлення інваріантних і варіантних характеристик комунікативної поведінки мовця. Як приклад застосованої методики наведено аналіз мовлення нарцисичної особистості, доповнений графічним прикладом просодичного оформлення висловлення та інтерпретацією інтонаційних параметрів. Проведений аналіз засвідчив, що структура особистості істотно впливає на добір мовних і позамовних засобів оформлення її комунікації. Водночас характер просодичного, лексико-граматичного й невербального оформлення висловлення також може слугувати індикатором типу особистості, що бере участь у спілкуванні. Аналіз дозволив зробити висновки, що особистість є багатовимірним комунікативним суб’єктом, який реалізує властиві їй моделі спілкування через сукупність лексичних, прагматичних, синтаксичних та інтонаційних параметрів, що відображають особливості її психологічної організації, яка й формує характерні патерни комунікативної поведінки, притаманні її певному типу.

Коли слова підморгують: усна реалізація компліменту та флірту

Юлія Мусієнко — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Компліменти та флірт є важливими компонентами міжособистісної комунікації, функціонуючи як стратегії соціального зв’язку, управління обличчям та емоційного вираження. Хоча компліменти як мовленнєві акти широко вивчалися, перехід компліменту у фліртуючий дискурс залишається недостатньо дослідженим. Ця стаття досліджує усну реалізацію компліменту та флірту в діалогах кінодискурсу. На матеріалі 150 прикладів компліментарних і фліртуючих реплік застосовано теорію мовленнєвих актів, теорію ввічливості та дискурсивний аналіз для виявлення лінгвістичних і просодичних стратегій компліменту та флірту. Результати показують, що просодія, дискурсивні маркери та опосередкованість відіграють ключову роль у розрізненні нейтральних компліментів та флірту. Результати дослідження підкреслюють важливість прагматичних і паралінгвістичних сигналів і інтерпретації комунікативних намірів мовців. Підтримуючи мету розмови, мовці продукують яскраво виражені маркери, які роблять їхні наміри зрозумілими для слухачів. У цьому дослідженні ми зосереджуємося на просодичних засобах у міжособистісній комунікації, які відіграють важливу роль як для мовців, так і для слухачів у вираженні та розпізнаванні комунікативних намірів. Метою цього дослідження є виявлення відмінних просодичних особливостей в усній реалізації компліментів та флірту, характерних для британської та американської комунікативних культур. Застосування когнітивного та соціокультурного підходів сучасних фонетичних досліджень дозволило окреслити специфіку просодичної реалізації компліментарних та фліртуючих висловлювань; дослідити взаємозв’язок між емоційними станами та мовними засобами у вираженні компліменту та флірту; експериментально визначити кореляцію між когнітивно-комунікативним досвідом мовця та його соціокультурним фоном і вибором просодичних засобів у вираженні компліментарних висловлювань та флірту. Аудитивний та акустичний аналіз допоміг виявити, що для вираження різних функцій компліменту та флірту мовець використовує у висловленні семантичну формулу, яка може варіюватися у своїй побудові залежно від цілей та стратегій.

ПРОЄКТ СТАНДАРТУ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ З ТРАНСЛІТЕРАЦІЇ

Максим Вакуленко — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено проєкт стандарту державної мови з транслітерації, який має забезпечити науково обґрунтовану, взаємно однозначну та міжнародно сумісну латинізацію українських текстів усіх історичних періодів. Дослідження виходить із потреби гармонізації українського мовного простору з європейськими нормами, передусім зі стандартом ISO 9:1995, а також із необхідності подолати наслідки тривалого панування російських і англійських моделей практичної транскрипції, що суперечать принципам транслітерації й викривлюють українську мовну традицію. Особлива увага приділяється історичному й екзистенційному вимірам проблеми: латинізація давньоукраїнських та староукраїнських текстів є невід’ємною умовою збереження тяглості писемної традиції та захисту української ідентичності у світовому гуманітарному дискурсі. Запропонований стандарт охоплює комплекс правил: транслітерацію кириличних текстів давньоукраїнського, староукраїнського та новоукраїнського періодів (дві паралельні системи – система А з діакритиками та система Б, яка використовує комбінації базових літер латинського алфавіту без діакритичних знаків), фонематичну транскрипцію сучасної української мови відповідно до Міжнародного фонетичного алфавіту та латинізацію фонетичних позначень радянського періоду. Обґрунтовано сферу застосування кожної системи (від наукових видань і картографії до телекомунікаційних сервісів, електронних ресурсів і документів, що посвідчують особу). Стандарт також узгоджується з чинним законодавством України та вимогами ООН щодо автентичності географічних назв. Результати статті засвідчують, що впровадження такого стандарту є необхідною умовою інтеграції української мови в сучасні технології опрацювання природної мови, підвищення її міжнародної видимості, забезпечення коректного цитування історичних джерел та уніфікації українських назв у світових інформаційних системах. Робота окреслює перспективи створення автоматизованого інструмента латинізації та визначає ключові напрямки подальших досліджень у царині комп’ютерної лінгвістики, фонетики та стандартизації.

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕРШОЇ ПРОМОВИ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Ірина Андрущенко — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено комплексному аналізу лінгвостилістичних характеристик перших промов прем’єр-міністрів Великої Британії, виголошених після офіційного призначення на пост глави уряду. Актуальність дослідження зумовлена персуазивною природою політичного дискурсу, у межах якого перша промова виконує одразу декілька ключових функцій: легітимацію влади, окреслення ідеологічних засад і стратегічних пріоритетів майбутньої діяльності, формування суспільної довіри, а також конструювання позитивного політичного іміджу. Цей жанр публічних промов відзначається підвищеною формальністю, чіткою структурною організацією та значною концентрацією риторичних засобів, спрямованих на досягнення максимального комунікативного ефекту в умовах переходу влади. Метою роботи є визначення структурно-композиційних, тематичних і лінгвостилістичних особливостей перших промов прем’єр-міністрів Великої Британії. Матеріалом дослідження слугували промови Ґордона Брауна, Девіда Камерона, Терези Мей, Бориса Джонсона, Ліз Трасс, Ріші Сунака та Кіра Стармера. У статті встановлено наявність формульної вступної частини, у якій кожен новопризначений очільник уряду повторює офіційне повідомлення про прийняття пропозиції монарха сформувати уряд. Виокремлено типові тематичні блоки основної частини промови: подяка попереднику, опис актуальних викликів, представлення політичних пріоритетів, апеляція до національної єдності та демократичних цінностей, а також декларація готовності нести відповідальність за майбутні зміни у заключній частині. Лінгвостилістичний аналіз засвідчив систематичне використання метафор, анафори, паралелізму, градації, алітерації, триколону, інклюзивних займенників та різноманітних ритмічних конструкцій, що підсилюють переконувальність висловлювання. Доведено, що британські прем’єри активно застосовують образні засоби для репрезентації національної ідентичності, посилення емоційного впливу та створення образу згуртованої політичної спільноти. Узагальнені результати дають підстави розглядати першу промову прем’єр-міністра як окремий жанр політичного дискурсу із усталеною композиційною моделлю, визначеним набором риторичних стратегій і високим рівнем стилістичної стандартизації.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРОВІДНИХ ЛІНГВАЛЬНИХ ОЗНАК АКТУАЛІЗАЦІЇ ВДЯЧНОСТІ В АНГЛІЙСЬКОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ

Ольга Клімук — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті систематизовано провідні лінгвальні ознаки актуалізації висловлень вдячності в англійському діалогічному мовленні. Спираючись на положення енергетичної теорії мовлення, обґрунтовані у працях А. А. Калити, зокрема принцип збереження емоційно-прагматичного потенціалу висловлення та функційно-енергетичний підхід до дослідження емоційного мовлення, було розроблено вербально-графічну класифікацію лінгвальних ознак англійських висловлень вдячності. На першому рівні обґрунтованої у цій праці класифікації розміщено критерій соціокультурного рівня мовця (високий, середній, низький); на другому – критерій ситуації спілкування (формальна, неформальна), що дає можливість охопити будь-які різновиди висловлень та максимально повно проаналізувати їх просодичне наповнення під час експериментально-фонетичного дослідження. До третього рівня класифікації введено критерій відношення соціального статусу мовця до статусу слухача (вищий, рівний чи нижчий). На четвертий рівень винесено критерій прагматичної функції висловлень вдячності, які класифіковано на впливово-сугестивні, етикетно-ритуальні та оцінно-експресивні. На п’ятому рівні класифікації введено критерій характеру вираження вдячності, згідно з яким експериментальні висловлення вдячності доцільно диференціювати на щирі, саркастично-іронічні та нещирі. Шостий рівень класифікації репрезентує поділ висловлень вдячності за формою їх вираження (вербальна, невербальна); сьомий – за рівнем їх емоційно-прагматичного потенціалу (високий, середній, низький), який є найвагомішим фактором, що зумовлює варіативність їх просодичного оформлення. У межах восьмого ієрархічного рівня класифікації виокремлено комплексні почуття, які були практично зареєстровані у різних ситуаціях актуалізації висловлень вдячності. Запропоновану вербально-графічну класифікацію лінгвальних ознак англійських висловлень вдячності доцільно використовувати як методологічне підґрунтя під час планування та реалізації ключових процедур експериментально-фонетичного дослідження лінгвоенергетичних особливостей взаємодії вербальних і невербальних засобів оформлення емоційно-прагматичних різновидів висловлень вдячності, актуалізованих у різних ситуаціях спілкування під впливом низки соціокультурних чинників.

Фреймінг інклюзії через мову політкоректності в британсько-американській політичній риториці

Ольга Бешлей — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У цій статті розглядається, як політкоректна мова та евфемізми слугують інструментами інклюзивного фреймінгу в сучасному британському та американському політичному дискурсі. Дослідження спирається на промови ключових політиків, включаючи Барака Обаму, Гілларі Клінтон, Дональда Трампа, Девіда Кемерона, Бориса Джонсона, Ліз Трасс, щоб продемонструвати, як використання евфемістичних методів впливає на громадську думку щодо таких соціальних питань, як міграція, етнічна приналежність та нерівність. Якісний дискурс-аналіз поєднується з функціонально-семантичною структурою, яка розрізняє функціонування евфемізмів, їхню мету та цільову аудиторію. Результати дослідження показують, що обидві риторичні традиції покладаються на евфемізми для досягнення інклюзивної комунікації; однак вони відрізняються тоном та стратегічним підходом. Американська політична мова демонструє емоційну привабливість та переназви, що стверджують ідентичність, тоді як евфемізми функціонують для піднесення та моралізації. Навпаки, у британській риториці домінують прагматична поміркованість та інституційна ввічливість, з використанням перифраз та узагальнень для підтримки соціальної згуртованості та легітимізації обговорення політичних питань. В обох корпусах сфера міграції постає як найбільш чутлива сфера та окреслюється відповідно через фрейми Емпатія, Безпека, Етика та Солідарність. Сфера Етнічна приналежність – через фрейми Єдність, Моральність та Різноманість. Сфера Нерівність – через фрейми Справедливість та Соціальний Прогрес. Ці відмінності відображають загальні культурні цінності, оскільки контраст між американським ідеалізмом та британським процедурним прагматизмом ілюструє складні способи, якими лінгвістичний фреймінг формує сприйняття глобальних соціальних викликів. Практична цінність цього дослідження – підвищення медіаграмотності та можливість міжкультурного аналізу політичної комунікації, що дозволяє журналістам та освітянам виявляти моделі фреймінгу та сприяти інклюзивному, етично відповідальному публічному дискурсу.

СЕНСОРНА ОБРАЗНІСТЬ У ПРИРОДНОМУ Й НЕПРИРОДНОМУ НАРАТИВАХ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ У ПЕРЕКЛАДІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ДЖОАН ГАРРІС “BLACKBERRY WINE” ТА ЙОГО УКРАЇНСЬКОМОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ)

Ольга Воробйова, Лілія Олешко — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено розгляду особливостей функціонування сенсорної образності у природному й неприродному наративах у романі Джоан Гарріс “Blackberry Wine” та розкриттю специфіки її відтворення в українськомовному перекладі роману. Метою дослідження є визначення тенденцій у створенні та використанні сенсорних образів оповідачами різного ступеня звичності, поряд із встановленням способів адекватного перекладу такої образності українською мовою. На основі кількісного та якісного аналізів тексту роману продемонстровано, що природні наратори (тут або головний герой, або всезнаючий оповідач) у задіяній ними образності спираються на повноцінний спектр сенсорних відчуттів, включаючи значну кількість тактильних образів, тоді як неприродний наратор (олюднена пляшка вина) демонструє обмежені вияви сенсорного досвіду, позбавленого тактильного складника. У творі виявлено домінування аудіальних образів, за якими у кількісному плані слідує візуальна та ольфакторна (нюхова) образність, тоді як густаторні (смакові) образи представлені найменшою мірою. Проаналізовано роль сенсорної образності у формуванні емпатійного досвіду читацької аудиторії та механізми виникнення ефекту відчуження у контексті залученості неприродного оповідача. Розглянуто основні перекладацькі трансформації, застосовані для відтворення сенсорних образів, серед яких: додавання та/або підсилення сенсорності, нейтралізація складних образів та заміна одного типу сенсорики іншим відповідно до стилістичних норм української мови. Продемонстровано, що успішне відтворення багатовимірної сенсорної структури твору у перекладі забезпечує збереження специфічних функцій кожного типу наратора у накопиченні енергетики художнього твору та формуванні чуттєвого досвіду українськомовного читача.

ПОЛІТКОРЕКТНА ЛЕКСИКА В СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ МЕДІАТЕКСТАХ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Ольга Ващило, Олександра Горлова — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається політкоректна лексика як важливий лінгвокультурний феномен, що набуває дедалі більшого значення в сучасному англомовному медіа-дискурсі. У тексті акцентується увага на її функціональній ролі: зниженні соціальної напруженості, уникненні конфліктів, формуванні позитивного іміджу та підтримці інклюзивного спілкування. Зазначається, що політкоректність проявляється не лише у зміні лексики, а й у ширшому соціальному контексті, відображаючи прагнення до справедливого й толерантного суспільства. Особливу увагу приділено евфемізмам як інструменту м'якого впливу на свідомість аудиторії та створення нейтрального комунікативного простору. Проаналізовані приклади з англомовних медіа демонструють, як стратегічне використання мовних евфемізмів сприяє формуванню позитивного тону повідомлення та зменшенню ризику комунікативних конфліктів. Зазначається, що під час інтерпретації інклюзивної лексики перекладач має враховувати не лише лексичний зміст, а й прагматичні наміри автора та ціннісні орієнтири цільової аудиторії. У цьому контексті перекладач виступає як посередник між культурами, здатний забезпечити адекватне й водночас етично виважене відтворення іншомовних текстів. Також в дослідженні представлена класифікація семантичних груп політкоректної лексики, яка відображає широкий спектр соціальних, політичних і культурних аспектів сучасного мовлення. Вона підкреслює важливість врахування різноманітних контекстів для забезпечення рівності та взаємоповаги у комунікації. У підсумку робиться висновок, що мова толерантності у медіа виконує не лише комунікативну, а й суспільну функцію, адже сприяє поширенню ідей рівності та взаємоповаги. Такий підхід відкриває нові перспективи для перекладознавчих студій і підкреслює актуальність подальших досліджень у сфері інтерпретації політкоректних висловів у різних культурних контекстах.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ У СФЕРІ ЦИФРОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Марина Колісник, Назар Самар — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню особливостей перекладу англомовних повідомлень у соціальних мережах, що містять сленг, неологізми, емодзі, граматичну спрощеність і прагматичні маркери, та виявленню основних проблем їх передачі з англійської на українську мову. Актуальність роботи зумовлена необхідністю наукової рефлексії над змінами у транслатологічній парадигмі, спричиненими стрімким розвитком полікодового дискурсу цифрової комунікації. Особливу увагу приділено порівнянню вбудованих автоматичних перекладів (на прикладі Instagram, X (Twitter) TikTok та Threads) з ручними перекладами. Таке зіставлення дозволяє верифікувати ефективність сучасних нейромережевих моделей у відтворенні неконвенційних мовних одиниць. Встановлено, що саме алгоритми машинного перекладу часто неточно передають прагматичні значення (зокрема іронію та сарказм), а також спотворюють нетипові граматичні конструкції та культурно марковану лексику. Дослідження базувалось на корпусі реальних дописів, завдяки чому було виявлено типові помилки автоматичних систем та проаналізованого механізми їх виникнення. Застосовано методики корпусного аналізу, зіставлення та елементи лінгвопрагматичної інтерпретації. Запропоновано рекомендації для підвищення точності відтворення стилістичних і прагматичних компонентів текстів соціальних мереж. Результати, отримані з дослідження, можуть використовуватись як у сфері перекладознавства, так і для вдосконалення алгоритмів машинного перекладу в умовах активної сучасної цифрової комунікації.

ЮРИДИЧНА ЛАТИНА ЯК ЗМІСТОВНА СКЛАДОВА В ОПАНУВАННІ ЮРИДИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ

Ірина Борбенчук — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто аспекти викладання юридичної латини, вивчення якої є обов’язковим при опануванні сертифікатної програми «Юридичний переклад» магістрами факультету лінгвістики КПІ ім. Ігоря Сікорського. Знання юридичної латини дозволяє вільно користуватися юридичною термінологією, розуміти процеси термінологічного формування сучасної правової системи, застосовувати сентенції відомих римських юристів, риторів, філософів, що стали надбанням світової культури. Разом з тим, вивчення цієї дисципліни у курсі юридичного перекладу розвиває професійні компетентності, що уможливлюють здійснювати адекватний переклад нормативних документів і законодавчих текстів, а також налагоджувати професійне спілкування в юридичній сфері. Незважаючи на статус «мертвої мови», латина часто використовується в усній і писемній комунікації (юридичні терміни, латинські мовні кліше, сентенції). Враховуючи специфіку галузі, тематичний план силабусу дисципліни був розроблений таким чином, що засвоєння фонетики, граматики, морфології, синтаксису латинської мови проходить у контексті вивчення етапів розвитку римського права, основних латинських джерел правоутворення та правової діяльності відомих римських юристів. Не менш важливою є переконлива мотивація здобувачів, яку на практиці можна продемонструвати міждисциплінарними зв’язками латини з іншими освітніми компонентами, що входять до сертифікатної програми. Відтак, переклади юридичних термінів з латини на українську, співставлення латинських словосполучень із англійськими, розуміння юридичних сентенцій дозволяють застосовувати знання при перекладі англомовних текстів українською і навпаки. Підготовка студентами презентацій за розділами силабусу (Закони Дванадцяти Таблиць, правова діяльність відомих юристів) знайомить з історією й мультикультурним характером права, цінностями римлян й особливостями державного устрою, що можуть пояснити окремі явища деяких галузей сучасного права. Підсумовано, що юридична латина є актуальною в юридичному дискурсі, допомагає у професійній діяльності та розширює науковий світогляд здобувачів.

ВІДТВОРЕННЯ АНГЛОМОВНИХ МАРКЕРІВ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ КІНОГЕРОЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ СЕРІАЛУ “THE BIG BANG THEORY”

Ольга Ващило, Руслана Пурик — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено вивченню особливостей перекладу англомовних маркерів мовної особистості Шелдона Купера в українському перекладі серіалу “The Big Bang Theory”. Метою дослідження є виявлення засобів відтворення мовної особистості кіногероя та визначення основних перекладацьких прийомів їхнього відображення. Методологічний інструментарій представлений такими підходами: індукція, дедукція, аналіз, синтез, прагматичний і трансформаційний аналізи, метод суцільної вибірки. Одержані результати показали, що вербальні ознаки персонажа: лексичні (термінологічна насиченість: уживання науко-технічних термінів з галузей фізики, математики, астрономії, медицини, інформатики, лінгвістики, психології, філософії), стилістичні (рясне застосування художніх тропів: сарказм, іронія, метафора, порівняння, гіпербола, літота, алюзії), прагматичні (використання вигуків як засобу емоційної передачі й інтонаційної плавності) та граматичні (схильність до складних синтаксичних структур, пасивних конструкцій, умовних моделей) маркери, визначають його як сильну амбівертну мовну особистість. У перекладі вони відтворені за допомогою лексичних (калькування, транскодування), лексико-семантичних (модуляція, конкретизація, узагальнення, емфатизація, нейтралізація), лексико-граматичних (антонімічний переклад, функціональна заміна) та граматичних (вилучення, членування речень, граматична заміна) трансформацій. У такий спосіб, поєднання дослівного перекладу (здебільшого у відтворенні науково-технічної термінології) зі стратегією одомашнення сприяють природності звучання, темпоральній синхронізації дубляжу з оригіналом і культурній локалізації перекладу. Дослідження підкреслює важливість урахування когнітивних і культурних особливостей комунікативної поведінки персонажа для його адекватної адаптації у перекладі.

ВІДТВОРЕННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНИХ РЕАЛІЙ В ПУТІВНИКУ “A GIRL IN THE KARPATHIANS” МЕНІ МЮРІЕЛ ДОВІ

Ірина Борбенчук, Микита Марков — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються лінгвокультурні реалії Гуцульщини, описані в путівнику шотландської мандрівниці Мені Мюріел Дові (1867–1945), та особливості їх відтворення в англомовному тексті. Під час дослідження було встановлено, що історія подорожньої літератури бере свої початки з Античності (описи мандрів заради торгівлі, колонізації, лікування, участі в Олімпійських іграх) та формує традиції в Середньовіччі (географічні відкриття, поширення християнства й паломництво). У подальшому був випрацюваний специфічний стиль мандрівних розповідей, які допомагали безпечно пересуватися новими територіями, передавали колорит далеких земель й захоплення архітектурою тощо. Врешті був розроблений інструментарій (туристична термінологія, спеціальні лінгвальні засоби) й з’явилися такі поняття, як путівник, травелог, туризм, туристичний дискурс. Установлено, що путівник М.М. Дові є проявом гендерної свідомості та бажанням відстояти соціальне й політичне становище жінок у суспільстві. Для впливу на аудиторію авторка вдається до художності, експресивності й метафоричності, завдяки яким описує враження від побаченого, робить філософські висновки, заохочує пізнавати світ. Проаналізовано лінгвальні засоби, які залежать від прагнення авторки позначити власний маршрут й відобразити соціально-культурні явища (топоніми), назвати імена людей, що зустрілися під час подорожі (антропоніми), описати нові явища й утворити цікаві метафори (неологізми), відтворити особливий тон, який додає ніжності, зменшувальної ознаки чи іронії (демінутиви). Надзвичайно увиразнюють мовлення й передають місцевий колорит такі лексичні засоби, як аугментативи (надмірна величина предметів), пейоративи (висміювання певних епізодів), діалектизми (підкреслення унікальності й автентичності). Стилістичні засоби (метафори, епітети, порівняння, гіперболи) увиразнюють мову й дозволяють розширити спектр знань про естетичний і художній талант авторки. Підсумовано, що путівник розкриває унікальний стиль М.М. Дові та відображає провідні тенденції літературного процесу свого часу.

Особливості відтворення українського кулінарного дискурсу в культурному аспекті

Тетяна Лелека — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Відтворення українського кулінарного дискурсу під час перекладу є одним із найскладніших напрямів міжкультурної комунікації, оскільки передбачає не лише мовне відтворення, а й передачу культурних, символічних та етнографічних значень. Проблема полягає в тому, що багато назв українських страв, інгредієнтів і кулінарних традицій не мають прямих відповідників в англійській мові, що часто призводить до часткової втрати культурного змісту та трансформації національно маркованих елементів. Тому перекладач змушений виступати посередником між двома різними мовно-культурними системами, поєднуючи автентичність із зрозумілістю для іншомовного читача. Українська кухня, глибоко вкорінена у ритуальних практиках і колективній пам’яті, постає носієм культурної ідентичності, а її переклад – формою репрезентації української культури на міжнародній арені. Метою дослідження є виявлення мовних і культурних особливостей перекладу українських кулінарних рецептів англійською мовою, що включає класифікацію основних лексичних груп кулінарного дискурсу та визначення перекладацьких стратегій, які найповніше зберігають етнокультурну ідентичність при забезпеченні комунікативної ясності. Матеріалом дослідження стала книга The Ukrainian Christmas Cookbook, що репрезентує традиційну святкову кухню та містить автентичні мовні зразки для аналізу. Результати показали, що перекладачі застосовують різноманітні прийоми для передачі культурно маркованої лексики, серед яких переважають описовий переклад (20%) та лексичне калькування (15%). Рідше, але з великою культурною значущістю використовуються транслітерація з поясненням (12%) та семантична адаптація (10%). Виявлено також адаптацію систем мір і термінології до англомовних кулінарних норм, що забезпечує зрозумілість для іноземного читача. Найчисленнішими групами лексики є назви страв (25%) та інгредієнтів (20%), що підтверджує номінативно-культурний характер дослідженого дискурсу. Результати засвідчили прагнення перекладачів до балансу між форенізацією, яка зберігає національну специфіку, та доместикацією, що робить текст доступним для іншомовної аудиторії. Висновки підкреслюють, що переклад українського кулінарного дискурсу є багатовимірним культурним процесом, а не лише мовною операцією. Він відображає взаємодію мовної форми та культурного змісту, де кожне перекладацьке рішення є актом культурного посередництва. Переклад українських кулінарних текстів сприяє популяризації національної ідентичності та виконує роль культурної дипломатії, презентуючи українські традиції світовій спільноті. Доведено, що ефективний переклад кулінарного дискурсу вимагає не лише мовної компетентності, а й глибокого розуміння етнокультурних цінностей і культурної чутливості. Отже, український кулінарний дискурс у перекладі виступає потужним засобом передачі культурної спадщини та формування позитивного іміджу України на міжнародному рівні.

ГЕНЕЗИС МЕТАФОРИ В ДІАХРОНІЇ

Зоя Корнєва, Яна Шахова — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено багатовимірний аналіз метафори як універсального когнітивного механізму, що формує концептуальну основу наукового знання і забезпечує взаємодію різних галузей у дискурсивному та соціокультурному вимірах. Для реалізації такого багатоаспектного дослідження задіяно комплекс дослідницьких методів, серед яких діахронний метод, порівняльно-типологічний підхід, концептуальний аналіз, дискурс-аналіз та описово-аналітичний метод. Простежується історична динаміка осмислення метафори – від античних уявлень про перенесення значення до сучасних когнітивно-лінгвістичних та корпусних досліджень, які засвідчують її фундаментальну роль у категоризації досвіду. Наголошується, що метафора є не лише мовним чи стилістичним явищем, а насамперед інструментом мислення, який дозволяє структурувати абстрактні поняття, створювати нові терміносистеми та здійснювати міждисциплінарний обмін знаннями. Розглянуто функції метафори у науково-технічному дискурсі, де вона виступає засобом когнітивного моделювання, але водночас несе потенційні ризики семантичних викривлень. Особливу увагу приділено ролі образних моделей у точних науках, математиці, інженерії, інформаційних технологіях, а також у педагогічному дискурсі, де метафора виявляє свою здатність адаптувати складні концепти до рівня сприйняття адресата. Показано, що в освітньому контексті метафора має амбівалентний вплив: сприяє засвоєнню нових знань, але може призводити до формування неповних або хибних уявлень. Соціокультурний аспект аналізу демонструє, що метафора не лише структурує наукове мислення, а й формує колективні уявлення, національну ідентичність та риторичні моделі науки. У цьому контексті розмежовано глобальний і локальний підходи: зарубіжні дослідження зосереджуються на універсальних механізмах, тоді як українська наукова традиція акцентує на культурно-національному вимірі термінотворення. Сучасні тенденції у вивченні метафори пов’язані з використанням корпусних і комп’ютерних методів, які дозволяють кількісно оцінювати рівень метафоричності та виявляти закономірності її функціонування у спеціалізованих дискурсах. Такий підхід відкриває нові можливості для інтеграції когнітивної семантики, прагматики та обчислювальної лінгвістики у вивченні наукової мови. Зроблено висновок, що метафора інтегрує знання, досвід та культурні коди, забезпечуючи гнучкість і динаміку наукової мови.

ФУНКЦІЙНА РОЛЬ ІДІОМ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: КОМУНІКАТИВНИЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Ольга Сокирська, Ангеліна Білюк — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню ідіоматичних виразів у художньому дискурсі, їхніх функцій та впливу на стилістичну організацію тексту. У праці проаналізовано ключові аспекти використання ідіом у мовленні персонажів, їхню роль у створенні експресивності, комунікативної виразності та соціального забарвлення тексту. Використано функційно-семантичний, комунікативно-дискурсивний, лінгвостилістичний та семантико-синтаксичний методи аналізу, що дозволило виявити закономірності функціювання фразеологічних одиниць у літературному контексті. Дослідження підтверджує, що ідіоматичні вирази відіграють ключову роль у створенні експресивного та емоційного забарвлення тексту, а також у формуванні мовного образу персонажа. Ідіоми виконують багатофункційну роль у художньому тексті, сприяючи формуванню мовного портрета персонажів, збагаченню стилістичного вираження та посиленню емоційного впливу на читача. Зазначено, що ідіоми значно збагачують внутрішній світ персонажів, поглиблюючи їхній образ через мову. Встановлено, що автори часто трансформують усталені ідіоматичні конструкції, адаптуючи їх до художнього задуму, що підкреслює їхню динамічність і комунікативну гнучкість. Особлива увага приділяється тому, як ідіоматичні вирази допомагають виразити індивідуальність персонажів через використання культурно-специфічних висловів. Ці трансформації не лише зберігають основний зміст, але й додають нові сенси, що робить мову твору більш живою та багатогранною. Окрім того, дослідження демонструє, як різноманітні варіації ідіом можуть впливати на сприйняття стилістичних особливостей різних персонажів у контексті загальної теми твору. Перспективи подальших досліджень включають аналіз ідіом у творчості окремих авторів, порівняння особливостей їхнього використання в різних жанрах художньої літератури, а також вивчення перекладацьких стратегій передачі фразеологічних одиниць іншими мовами.

Синтактико-стилістичні засоби впливу в сучасних англомовних політичних інтерв’ю

Юлія Карачун, Вікторія Олішевська — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено комплексному аналізу синтактико-стилістичних засобів впливу, що формують комунікативну динаміку сучасних англомовних політичних інтерв’ю. Актуальність теми зумовлено важливістю вивчення мовних механізмів, які політики використовують для маніпуляції громадською думкою та формування власного іміджу в мас-медіа. За результатами дослідження встановлено, що на синтаксичному рівні домінують розповідні речення (понад 96%), що демонструє тверду позицію мовця та його бажання видати власні судження як об’єктивні факти. Частка питальних, спонукальних та вигукових конструкцій є незначною — менше 4% від загального вжитку. Щодо структурних особливостей, найбільш частотними є складні речення (40%), що вказує на комплексність аргументації, та прості речення (36%), які забезпечують чіткість викладу. Менш поширеними є фрагменти (11%), які використовуються для експресивності та імітації живого мовлення. Складнопідрядні та складносурядні речення становлять меншу частку (8% та 5% відповідно). На стилістичному рівні виявлено, що беззаперечним лідером серед засобів впливу є епітети (20,2%), висока частотність яких свідчить про прагнення політиків надати інформації емоційного забарвлення та нав'язати аудиторії певну оцінку подій чи опонентів. Друге та третє місця за вживаністю посідають метафори (11,2%) і вставні конструкції (10,9%). Значну роль у структуруванні дискурсу відіграють синтаксичні фігури: синтаксичний паралелізм (8,8%) та антитеза (6,1%), а також анафора і лексичний повтор (5,6% та 5,4% відповідно). Ці засоби посилюють переконливість аргументів та допомагають зосередити увагу на ключових повідомленнях. Інші стилістичні засоби, як-от ідіоми, асиндетон та гіпербола, використовуються ситуативно. Отже, на основі проведеного дослідження встановлено, що синтактико-стилістична організація сучасних англомовних політичних інтерв'ю характеризується чіткою ієрархією мовних засобів впливу. Домінування розповідних речень у поєднанні зі складними синтаксичними конструкціями створює ефект об'єктивності та авторитетності висловлювань політиків. Водночас високочастотне використання епітетів, метафор та синтаксичних фігур забезпечує емоційне навантаження дискурсу та формує оцінні судження в свідомості аудиторії.

МЕТАФОРИЗАЦІЯ ВЛАДИ ТА КОНФЛІКТУ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ ЕММАНЮЕЛЯ МАКРОНА)

Валентина Мойсюк — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено концептуальну метафору як ключовий когнітивний механізм репрезентації політичної реальності в промовах Емманюеля Макрона (2022–2025 рр.). Її мета полягає у виявленні та інтерпретації когнітивних механізмів метафоризації у дискурсі політика, а також в аналізі основних метафоричних моделей, що формують когнітивні сценарії влади та конфлікту, забезпечуючи баланс між риторикою впливу і риторикою взаєморозуміння. На основі положень теорії концептуальної метафори, теорії ментальних просторів і концептуальної інтеграції розглядаються особливості метафоризації концептуальних сфер ВЛАДА та КОНФЛІКТ у сучасному політичному дискурсі. Матеріалом вивчення слугували промови президента Франції, виголошені в контексті міжнародної політики, воєнного конфлікту в Європі та економічних викликів. Встановлено, що політична метафора функціонує як інструмент когнітивного структурування складних соціально-політичних явищ і виконує стратегічну комунікативну роль: вона формує уявлення про суб’єкт влади, його моральне право на дію та перспективу розвитку суспільства. Основними метафоричними моделями, зафіксованими в дискурсі Е. Макрона, є ВЛАДА – ЦЕНТР / ВЕРШИНА / ЕНЕРГІЯ / СЛУЖІННЯ / ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, які репрезентують владну діяльність як процес руху, об’єднання та управління; ДЕРЖАВА – ОРГАНІЗМ / ДІМ / МІСЦЕ ЗАХИСТУ / МЕХАНІЗМ / СИСТЕМА, які представляють державу як живий організм, дім і захисну силу, що забезпечують єдність і безпеку громадян; КОНФЛІКТ – БОРОТЬБА / ХВОРОБА / БУРЯ, які метафорично зображують кризові ситуації як стихійні або морально-випробувальні процеси; СПІВПРАЦЯ – ДІАЛОГ / ШЛЯХ / ГАРМОНІЯ / КЛЮЧ, які створюють образ поступового, спільного творення майбутнього. Такі образи дозволяють легітимізувати політичні рішення через апеляцію до колективних когнітивних моделей та моральних рамок сприйняття. Підкреслено також, що метафоризація влади та конфлікту в промовах Е. Макрона сприяє створенню узгодженої наративної стратегії, спрямованої на консолідацію суспільства, формування образу відповідального лідера та легітимацію політичного курсу Франції на міжнародній арені.

Лінгвістичне відображення стилістичних засобів у медіадискурсі

Нігар Мадатова — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Медіа вже не є одностороннім дзеркалом; це жива нитка дискурсу, коментарів і впливу. У сучасному цифровому середовищі редакції конкурують не тільки на рівні фактів, але й стилю. Твіт із гострою метафорою або заголовок, наповнений іронією, поширюється швидше за нейтральну новину. Оскільки новини стають більш наративно орієнтованими, стилістичні засоби в їхній мові набувають все більшої риторичної та політичної значущості. Ця стаття досліджує, як стилістичні засоби відображаються лінгвістично в сучасному медіадискурсі, розкриваючи їх вплив на фреймінг, сприйняття та публічну взаємодію. Деякі з них є позачасовими (як-от метафора), інші ж еволюціонували у відповідь на цифрові формати та очікування аудиторії. Стаття розглядає лінгвістичні особливості використання стилістичних засобів у медіадискурсі. Основною метою дослідження є визначення ролі виразних засобів у медіатекстах, і тому є значний інтерес до такого стилістичного аналізу, враховуючи, що цей аналіз створює суттєві лінгвістичні фактори, які відображають лінгвокультурні відносини. Основною точкою вивчення стилістичної оригінальності медіадискурсу є те, що в ньому поступово з’являється все ширший спектр виразів. Медіадискурс став швидшим, гострішим і більш стилізованим, ніж будь-коли раніше. Від алгоритмізованих заголовків до вірусних твітів і коментарів, створених ШІ, мова медіа тепер не лише про передачу інформації, а й про формування сприйняття. У статті розглядається, як стилістичні засоби, такі як метафора, іронія, гіпербола та повторення, відображаються лінгвістично в сучасному медіадискурсі. На основі прикладів із цифрової журналістики, політичного висвітлення та соціальних медіаплатформ аналізується, як ці засоби сприяють створенню значення, маніпуляціям і естетизації новин. Дослідження показує, що стилістичні стратегії, це не просто декоративні елементи, а ідеологічні інструменти, вбудовані в лінгвістичну тканину сучасних медіа.

"Епоха машин" - "ключ до розуміння поглядів Берти фон Зуттнер"

Ірина Лопушанська — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається головна теоретична праця Берти фон Зуттнер «Епоха машин» (1889) як ключовий текст у її інтелектуальному розвитку та як фундаментальний документ ранніх пацифістських, гуманістичних та феміністичних ідей. У ній досліджується її соціологічний та культурно-філософський світогляд, структура та аргументація її праці, а також її значення для політичної та інтелектуальної історії кінця ХІХ століття. У статті демонструється, що мислення Зуттнер значною мірою формувалося сучасними науковими теоріями, особливо теоріями Дарвіна, Спенсера та Геккеля, які вона інтегрувала у всебічне бачення соціального розвитку, морального прогресу та мирного майбутнього. Дослідження зосереджено на реконструкції дев'яти розділів «Епохи машин», які представлені як науково-популярні лекції. У статті підкреслюється, що авторка не лише пропонує точну критику інституцій свого часу, але й розробляє позитивну утопічну альтернативу. Творчість Зуттнер виникла як нова літературна форма пацифізму, що служить трансформації суспільних уявлень. Центральною проблемою для всієї її філософії прогресу є тема війни, яка інтерпретується з точки зору наукових концепцій та принципів і постає як фундаментальне протиріччя природній еволюції людства. Цей синтез соціологічного аналізу, наукового обґрунтування та морально-філософської мети розкриває незмінне значення поглядів Зуттнер, яка є особливо актуальною у ХХІ столітті на тлі технологічного розвитку та глобальних конфліктів.

МУЛЬТИМОДАЛЬНІ ТЕКСТИ МАЛОЇ ФОРМИ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА

Лариса Макарук — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню текстів малої форми, які функціюють у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі та висвітлюють тематику парасолькового страхування. Матеріалом дослідження слугувало 30 англомовних мультимодальних інфографічних текстів малої форми на тематику парасолькового страхування. Мета роботи полягає в аналізі означених текстів з метою виявлення їх типів, диференційних ознак, структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних параметрів. Для розв’язання поставлених завдань у розвідці використано метод суцільної вибірки, методи індукції, дедукції, аналізу й синтезу; застосовано описовий та порівняльний методи, дистрибутивний аналіз та прийом графічної композиції. На підставі корпусу ілюстративного матеріалу виявлено, що трапляються тексти без вербальних відповідників та ті, яким притаманний симбіоз вербальних та невербальних засобів. Встановлено, що до структури таких текстів переважно входять: заголовок, підзаголовок та набори графічних маркерів у вигляді окремих блоків, локативність яких варіюється. Продемонстровано, що ключову роль у таких текстах покладено на підзаголовки, від яких в подальшому залежить наповнення усього тексту та його зміст. Ідентифіковано, що за метою висловлювання підзаголовки можуть бути розповідними та питальними. Описано можливі стратегії прочитання тексту, шляхом вибірковості першочергових та другорядних блоків. Висловлено припущення, що кількості блоків може відповідати кількість абзаців в типовому вербальному тексті. Особливе місце у таких текстах відводять піктограмам, які мають як однаковий, так і відмінний плани вираження та плани змісту. Піктограми мають низку графічних синонімів та є найчастотнішими візуальними конституентами англомовних інфографічних текстів малої форми на тематику парасолькогово страхування.

МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ КРИТИЧНИЙ ДИСКУРС-АНАЛІЗ РЕКЛАМИ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Оксана Фурман — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У дослідженні представлено мультимодальний критичний дискурс-аналіз реклами лікарських засобів у популярно-медичному журналі «Prevention». Матеріалом слугували двадцять шість відібраних за допомогою контент-аналізу рекламних оголошень трьох товарів репрезентованих на сторінках видання за 2025 рік, що дозволило проаналізувати не лише ситуативні структурно-семантичні аспекти вербальних і невербальних засобів, але й простежити сюжетну лінію популяризації представлених товарів упродовж тривалого періоду. Метою роботи є дослідження особливостей взаємодії текстових і графічних елементів у процесі реалізації рекламної стратегії з метою впливу на читача через формування певних уявлень про здоров'я, норми поведінки й бажані моделі способу життя. Рекламний дискурс безрецептурних лікарських засобів у цілому виконано в руслі загальних параметрів рекламного жанру: окрім очевидного використання медичних термінів вербальний складник наповнено емоційно забарвленими лексичними одиницями, завдання яких привернути увагу та схилити споживача до купівлі. Структура тексту реклами рецептурних лікарських засобів суттєво відрізняється й окрім поодиноких атрактивних елементів містить значну частку вірогідної інформації про показання щодо застосування та можливі ризики вживання, що першочергово пов’язано з потребою отримання призначення від лікаря. Графічний складник досить схожий для обох категорій ліків, основна його ознака – відсутність безпосередньої апеляції до реципієнта та створення позитивних образів, зображених на фотографіях. Намагання маркетологів через пропагування лікарських засобів систематично популяризувати активний спосіб життя серед людей середнього й старшого віку безперечно допомагає розповсюдженню здорових звичок серед цільової авдиторії, але разом із тим сприяє продажу рекламованих товарів, які на думку їх виробників, є невіддільною частиною практик підтримки здоров’я.

Інтермедіальні референції в різних семіотичних кодах науково фантастичного дискурсу

Ірина Волощук, Анна Лавренчук — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються реалії як культурні матриці, що формують смислові конструкти в інтермедіальному просторі, де художній текст, кінематографія та стратегічна відеогра взаємодіють у межах єдиної семіотичної системи. Показано, що в умовах змішування кодів смисли перебувають у постійній динаміці, а реалії виконують роль стабілізуючих елементів, які забезпечують впізнаваність і цілісність художнього світу. Акцентовано, що реалії номінують технічні артефакти, політичні та релігійні інституції, символічні образи, географічні ландшафти та інші культурно значущі поняття, а їхнє референційне навантаження стає ключовим для побудови фантастичних універсумів. У ході дослідження доведено, що наукова фантастика як жанр постає багатовимірним літературним феноменом, що поєднує різні піджанрові моделі й виконує евристичну функцію – сприяє осмисленню меж пізнання, технологічного розвитку та потенційних векторів еволюції цивілізації. Реалії в її межах мають багатофункціональний характер: когнітивний (передавання науково-технічних концептів), естетичний (створення атмосфери та стилістичних маркерів), комунікативний (налагодження діалогу між автором і реципієнтом) та концептуальний (репрезентація ідейної парадигми твору). Їхня семантика варіюється відповідно до піджанру – кіберпанку, космоопери, утопії, антиутопії чи альтернативної історії, – що визначає ступінь їхньої інтерпретативної актуалізації. Особливу увагу приділено інтермедіальній трансформації реалій на матеріалі всесвіту «Дюни» Ф. Герберта, який демонструє високий адаптаційний потенціал: вербальні коди роману знаходять нове втілення у фільмах, коміксах і відеоіграх, де аудіовізуальні, інтерактивні та процедурні механіки по-різному активізують семіотичне сприйняття. Уточнено принципи класифікації реалій – семантичний, хронологічний і територіальний підходи – що дозволяє систематизувати їх і визначити особливості функціонування у міжкультурному просторі та перекладі. Інтермедіальний аналіз дає змогу виявити закономірності адаптації вигаданих культурних кодів і глибше зрозуміти, як наукова фантастика репрезентує альтернативні реальності в сучасному мультимодальному дискурсі.

АКРОНІМІЗАЦІЯ ЯК СПОСІБ ПОПОВНЕННЯ ІННОВАТИВНОГО ТЕРМІНОФОНДУ УКРАЇНОМОВНИХ САЙТІВ ПРОДАЖУ З АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ДЖЕРЕЛ

Дмитро Чебоненко — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті представлений аналіз акронімізації як способу поповнення інновативного термінофонду україномовних сайтів продажу з англійськомовних джерел. Окреслено теоретичні засади термінотворення і запозичення термінів у сфері електронної комерції, виокремлено лінгвістичні механізми та способи адаптації англійськомовних акронімів українською мовою, проаналізовано структурні та семантичні зміни англійськомовних акронімів під час переходу в україномовний контекст, оцінено рівень адаптованості термінології, запозиченої з англійськомовних торгівельних онлайн-ресурсів. У процесі дослідження використано методи порівняльного, структурно-словотвірного, етимологічного та контент-аналізу, а також описовий метод. Проведений контекстуальний та семантичний аналіз сприяв детальному вивченню значень відібраних акронімів у певному контексті. Констатовано, що акронімізація є варіативним та дієвим способом поповнення інновативного термінофонду україномовних сайтів продажу. Зазначено, що процес розробки перекладачем україномовних варіантів англійськомовних акронімів вимагає фахових знань у сфері онлайн-торгівлі для розуміння особливостей утворення та функціонування такої термінології. Підкреслено, що застосовуючи різні механізми у процесі адаптації англійськомовних акронімів українською мовою, перекладачу необхідно видозмінювати акроніми одним або кількома способами, а також враховувати українські культурні реалії, підбираючи ті терміни-акроніми, які є релевантними для україномовного сегменту електронної комерції. Перспективою дослідження визначено розробку термінологічних словників і глосаріїв для споживачів україномовних торгівельних онлайн-ресурсів із тлумаченням термінологічного корпусу україномовних акронімів, а також аналіз сприйняття запропонованих відповідників англійськомовних акронімів україномовними користувачами сайтів.

ФУНКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І ТЕМАТИЧНІ ЛЕКСИЧНІ ГРУПИ АНГЛІЙСЬКОЇ ФАХОВОЇ МОВИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Аліна Душкевич — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається функційні особливості термів інклюзивної освіти та тематичні лексичні групи англійської фахової мови інклюзивної освіти. Актуальність теми дослідження визначається тим, що в умовах різного навчального середовища фахівці потребують систематизації лексичного пласту фахової мови інклюзивної освіти для ефективної професійної комунікації. Основна увага приділена розподілу фахової лексики на тематичні групи, котрі охоплюють поняття особливих освітніх потреб та інвалідності (ООПІ), інклюзії та різноманітності (інклюзія, різноманітність, рівність, рівний доступ, інклюзивний клас). Дослідження спрямоване на вивчення ключових термінів, які формують професійний словник фахівців інклюзивної освіти, а також на опис функційній фахових лексичних одиниць, що відображають сучасні концепції інклюзивної освіти. Матеріалом дослідження слугують англомовні освітні програми британських університетів, глосарії інклюзивної освіти, законодавчі та нормативні документи з питань освіти, ресурси міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ. Методологія дослідження ґрунтується на контент-аналізі, порівняльному та семантичному аналізі термінологічних одиниць фахової мови інклюзивної освіти. За результатами дослідження визначено, що англійська фахова мова інклюзивної освіти характеризується високим рівнем термінологічної системності, соціокультурної насиченості та функціональної спрямованості на ООПІ. У свою чергу розвиток лексики можна визначати внутрішнім педагогічним та освітніми чинниками, міжнародним досвідом, міжкультурними контактами та сучасними освітніми практиками. Виокремлені тематичні групи фахової мови інклюзивної освіти сприяють більш точному зрозумінню механізмів формування інклюзивного дискурсу.

Українські неологізми війни: лексико-семантичний та словотвірний аналіз

Оксана Гриджук, Галина Городиловська, Ірина Денис — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Військові неологізми – це слова, словосполучення, вирази, які люди почали активно вживати після вторгнення Росії в Україну. У цій статті продовжено дослідження таких неологізмів. Лексичний корпус військових неологізмів становить 159 ВН. Метою статті є аналіз військових неологізмів у лексико-семантичному та словотворчому аспектах. У процесі дослідження вирішувалися такі завдання: описано семантичну класифікацію військових неологізмів; проаналізовано військові неологізми щодо їх структури; проведено граматичний аналіз; охарактеризовано морфологічні та лексико-семантичні способи їх утворення. Лексичний корпус поділено на п’ять тематичних груп: назви осіб за видом діяльності; назви предметів, об’єктів; топонімічні та територіальні назви; назви процесів; просторово-часові назви. Визначено структурні типи військових неологізмів, зокрема: прості і складні слова, словосполучення, скорочення, слова-символи, транслітеровані вирази, речення. Їх кількісні показники свідчать про переважання простих слів (61%), меншу кількість складних слів (22%) та словосполучень (10%). Найменше серед військових неологізмів абревіатур (1%). Також військові неологізми систематизовано за належністю до частини мови, зокрема виділено іменники (65 %), дієслова (25 %) та прислівники (4 %). Серед морфологічних способів творення військових неологізмів найбільш продуктивними є суфіксальнi, префіксальнi та суфіксально-префіксальні моделі словотворення. Лексико-семантичний метод є одним з активних джерел творення військових неологізмів. Також було виявлено, що метафоричний перенос при виникненні військових неологізмів відбувається за такими ознаками: за зовнішньою подібністю; за подібністю до процесу, що супроводжується гучними звуками, та його наслідків; за подібністю розміщення; за активністю процесу, що супроводжується обстрілом; за подібністю внутрішніх та зовнішніх ознак; за призначенням тощо.

АНТРОПОНІМНІ ФОРМАНТИ З ОСНОВНИМ -Р- У ПРІЗВИЩАХ РІВНЕНЩИНИ

Світлана Шийка — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню словотворчих особливостей антропонімних формантів з основним -р- у формуванні та розвитку прізвищ Рівненщини. Стверджується, що витоки сучасних словотворчих формантів з основним -р- сягають праіндоєвропейської давнини. Словотворча активність і продуктивність їх зростали внаслідок еволюційого ускладнення структури, інтеграції твірних складників, процесів контамінації, перерозкладу основ тощо. У правлов’янській мові сформувалася своя оригінальна і розгалужена система суфіксів, серед яких дві іншомовні морфеми з основним приголосним -r-: *-arjь та -yr-а. Перший з них був запозичений давніми слов’янами з латинської мови через посередництво давньогерманських мов й активно використовувався для творення назв людей за професією і родом занять, що потенційно могли стати лексичною основою для майбутніх антропонімів. Прізвищеві назви з елементом -р-, які утворені від імен, прізвиськ та апелятивів з патронімічним значенням чи значенням суб’єктивної оцінки з деяким відтінком згрубілості, поширені на історичній території Рівненщини, починаючи з середини минулого тисячоліття. Їх частка серед сучасних прізвищ краю сягає двох з половиною відсотків. Найбільш поширеними представниками тематичної групи є назви, які закінчуються на -ар- (-яр-) та -ер-
(-єр-). Характерною особливістю творення регіональних прізвищ є домінування лексико-семантичного способу над морфологічним. Зазначається, що за ознаками системності і повноти охоплення до цієї групи назв свідомо віднесено прізвища, утворені внаслідок формалізації апелятивів або власних особових назв, які містять елемент -р-, що є частиною кореня слова. Варто відзначити значну кількість аналізованих прізвищ, які з погляду способу словотворення і розуміння семантики на нинішньому синхронічному етапі суспільного розвитку витлумачити важко.

Синтаксичні засоби вираження емоційності у вербальній комунікації: когнітивно-функціональний підхід.

Інна Красовська — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується складний взаємозв’язок між мовою, емоційним змістом і комунікативною функцією, доводячи, що емоційне вираження є не додатковим елементом мовної структури, а її невід’ємною складовою. На основі аудіального аналізу емоційно забарвлених комунікативних ситуацій показано, що синтаксичні конструкції виконують роль перцептивних сигналів, які формують сприйняття слухача щодо емоційного стану мовця. Емоційне значення розглядається як узагальнене виявлення афекту, що закріплюється у лексичних і граматичних одиницях, відображаючи індивідуальну когніцію та комунікативні наміри. Дослідження доводить, що будь-яка вербальна чи невербальна одиниця може набувати емоційного забарвлення залежно від контексту, цілі дискурсу та динаміки взаємодії. У цьому процесі синтаксис виконує організуючу та регулятивну функцію: він структурує потік інформації, виділяє емоційні контрасти та спрямовує сприйняття афекту. Аналіз показує, що синтаксичні патерни маркують інтенсивність, акцент або оцінну позицію мовця, виступаючи як перцептивні маркери емоційного ставлення. Особлива увага приділяється дискурсивним одиницям, структурним особливостям та клішованим конструкціям, які формують емоційні скрипти соціально визнані сценарії, що допомагають інтерпретувати емоційний намір мовця навіть за непрямими сигналами. Результати підкреслюють важливість взаємодії лексики, синтаксису та дискурсу для кодування та декодування емоцій, демонструючи когнітивно-емоційний потенціал мови у вербальній комунікації.

СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯВИЩА ПІДЛІТКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Наталія Бурка — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті з’ясовано стан і перспективи наукового пізнання лінгвістами явища підліткової комунікації як міждисциплінарного об’єкту шляхом ретроспективного аналізу процесу прирощення предметів його досліджень в лінгвістиці, психології, педагогіці та соціології. В основу методологічного підходу до започаткованого пошуку покладено оригінальний метод трирівневого аналізу наукової інформації щодо становлення та перспективи розвитку міждисциплінарних лінгвістичних досліджень явища підліткової комунікації. Встановлено, що характерне для останнього століття привертання пильної уваги дослідників гуманітарних проблем до особливостей комунікативної поведінки підлітків, слід пов’язувати насамперед з постійним виникненням тих чи інших труднощів їх соціалізації, зумовлених бурхливим розвитком науково-технологічного прогресу багатьох цивілізованих держав. З’ясовано, що починаючи з 1950 по 1970 рік провідними предметами їх досліджень у педагогіці, психології, лінгвістиці та соціології стають: неформальна колективна взаємодія підлітків, роль спілкування у становленні підлітків, субкультурні особливості підліткової комунікації, соціолектно-вікова природа підліткової комунікації, роль спілкування у становленні самосвідомості підлітків та набутті навичок їх соціально-ціннісної орієнтації тощо. Показано, що у період з 1970 по теперішній час (роки початку стабільних міждисциплінарних пошуків) у центр уваги дослідників потрапляють такі нові предмети наукового пізнання як: мовна соціалізація, гендерна диференціації мовлення, розвиток соціальних та емоційних навичок, формування цифрової ідентичності, сугестивності й маніпулятивного впливу, вплив соціальних мереж на соціалізацію, безпечність онлайн-комунікації підлітків тощо. На підставі результатів широкої практичної апробації логічно доведено високу продуктивність та безсумнівну її перспективність використання комплексного концептуально- методологічного інструментарію сучасної енергетичної теорії мовлення, здатного забезпечити ефективний кількісний опис будь-якої якісної картини, що має відношення до міждисциплінарних досліджень феномену та явищ комунікативної поведінки підлітків.

Особистісні риси президентів США і їхній вплив на характер публічного мовлення

Валерій Савчук — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується вплив особистісних рис президентів США Дональда Трампа, Джо Байдена та Білла Клінтона на характер їхнього публічного мовлення. Методологічна база дослідження поєднує психо-лінгвістичний аналіз (на основі типології особистості за A. Immelman, A. Griebie), лінгвориторичне вивчення (лексико-синтаксичний і стилістичний аналіз) та просодичний аналіз (інтонація, темп, наголос, паузація). Об’єктом стали кризові публічні виступи трьох президентів, що дозволило простежити проєкцію психологічного профілю на мовленнєві стратегії.

У результаті встановлено, що Дональд Трамп (конфронтаційний тип) використовує агресивну, поляризовану, емоційно риторику з гіперболами, негативними ярликами, короткими гаслами та виразною просодичною організацією (зміни темпу, гучності, поєднання різних типів ядерних тонів), логічною структурованістю, використанням числових аргументів, метафор, особистих історій, які підсилюють емоційне напруження та покликані забезпечити створення образу «зовнішнього ворога». Джо Байден (емпатійний тип) тяжіє до риторики єдності, морального вибору та підтримки. У його промовах активно використовуються анафора, антитеза, риторичні питання, лексичні одиниці з позитивно маркованими конотаціями та плавними змінами інтонаційних параметрів, що створює ефект щирості та емоційної близькості. Білл Клінтон (харизматичний тип) демонструє збалансовану риторику з опорою на синтаксичний паралелізм, числову аргументацію, історії з життя та оптимістичні прогнози. Його просодичне оформлення вирізняється помірною ритмічністю, стабільним темпом і логічно акцентованими завершеннями. Доведено, що риторичні стратегії президентів залежать не лише від політичного контексту, а й від глибинних особистісних характеристик, які формують їхній унікальний мовний стиль, риторичну манеру й ступінь емоційного впливу на аудиторію. Також, результати дослідження показали, що публічне мовлення президента США постає не лише інструментом політичної риторики, а й психолінгвістичним відображенням індивідуальності лідера, що визначає його впізнаваність та ефективність у публічному просторі.

ВІДТВОРЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ДОМІНАНТ ВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИКІВ: ЛІНГВОСИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД

Ірина Волощук, Ольга Іщенко, Сніжана Зінченко — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню гендерних домінант в склад яких входять такі компоненти як гендерна стратегія (наратив), мовна динаміка, комунікативна енергія, синергетичний ефект. Метою розвідки є дослідження риторичної аури спікера у гендерному аспекті з оптикою на каталізатор енергії та аналіз перекладацького інструментарію їхніх наративних стратегій. Каталізатором енергії автори вважають функційну комбінацію стилістичних засобів (виражальних та зображальних). До зображальних автори відносять тропи (варіації значень: метафори, метонімії, іронії, гіперболи, порівняння тощо) та до виражальних (варіації структур: інверсії, риторичні питання, паралельні конструкції), які виступають механізмом для емоційних та логічних імпульсів мовлення. Спираючись на лігвосинергетичний підхід, який розглядає мову як динамічну систему, що розвивається у взаємодії з соціальними, психологічними та культурними чинниками, метою статті є дослідити як наративні стратегії, пов’язані з гендером активізують емоції аудиторії та впливають на соціальну динаміку. Загальновідомо, що політична риторика представляє енергетичне поле найагресивніших гендерних поляризацій і тому автори статті досліджують риторичну ауру спікерів у гендерному аспекті з оптикою на каталізатор енергії як здатності їхніх наративів викликати певний емоційний резонанс та аналіз перекладацького інструментарію виокремлених стратегій в кореляції «влада – мова – гендерна ідентичність». Авторами проаналізовано основні наративні концепти у мовленні політиків що вказує на різницю у цілях та стратегіях спілкування. Виявлено, що найголовнішими наративними стратегіями є стратегія позитивної самопрезентації (ідентичності у мовленні), яка реалізуються через низку тактик, а саме: тактику звинувачення, безособового звинувачення, викриття, «аналіз-мінус», прогнозування, «аналіз-плюс», обіцянки та кооперації, які найчастіше використовуються у риториці. Аналіз синергетичного ефекту гендерних домінант показав що чоловіки створюють вертикальну синергію між лідером і народом, часто через силу і авторитет та їх концептуальна арка спрямована на себе, в той час як жінки створюють горизонтальну синергію між справедливістю та надією їх концептуальна арка спрямована на аудиторію.

Інтеграція технологій штучного інтелекту у викладання іноземних мов студентам немовних спеціальностей

Оксана Совгар, Ганна Совгар, Ірина Пліш — нд, 28 гру 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячено вивченню потенціалу інструментів штучного інтелекту (ШІ) у контексті іншомовної підготовки студентів немовних спеціальностей у закладах вищої військової освіти. У роботі здійснено аналіз переваг та обмежень інтеграції ШІ в процес навчання іноземних мов майбутніх офіцерів, а також запропоновано низку практичних рекомендацій щодо ефективного використання цих технологій у військових освітніх установах. Дослідження виокремлює широкий спектр застосувань ШІ, які сприяють розвитку комунікативної компетентності студентів, з урахуванням особливостей військової комунікації та професійної діяльності. Обґрунтовується, що виважене використання ШІ здатне істотно підвищити рівень володіння іноземною мовою, зробити навчальне середовище більш персоналізованим, інтерактивним і ефективним, а також пристосованим до потреб служби. Методологічною основою дослідження є аналіз наукової літератури та узагальнення досвіду використання ШІ в іншомовній підготовці військовослужбовців. Результати засвідчують як позитивний вплив ШІ на розвиток мовних і комунікативних навичок студентів (практика, миттєвий зворотний зв’язок, удосконалення окремих аспектів мовлення), так і можливі ризики, зокрема поширення неточностей, стереотипів та упереджень. Наголошено на необхідності усвідомлення викладачами обмежень і потенційних небезпек використання ШІ-інструментів, а також на важливості розробки стратегій їх мінімізації. Окрему увагу приділено захисту персональних даних студентів та формуванню їхніх критичних навичок оцінювання інформації, згенерованої ШІ. Підкреслюється, що за умови стратегічного впровадження ШІ може стати цінним засобом для формування комунікативної компетентності, забезпечуючи цілеспрямовану практику у вимові, письмі, читанні, аудіюванні та отриманні зворотного зв’язку відповідно до потреб військової професії.